Київ це місто, де на одній вулиці поруч знаходяться ультрасучасні хмарочоси та старовинні маєтки з давньою історією. Яскравим прикладом є бульвар Тараса Шевченка, де поряд зі скляним Hilton Kyiv стоять затишний невеличкий палац Феліції. Про нього і поговоримо.
В 1874 році розпочалось будівництво будинку на замовлення поміщиці Феліції Адамівни Модзелевської, дружини колежського асесора. З цією будівлею пов’язані імена двох архітекторів. Проект створив Крауссе. Проте авторський нагляд над будівництвом здійснював архітектор-художник Якунін. Маєток був готовий в 1875 році.
В ті часи, згідно з правилами забудови вулиць, ріг будівлі повинен був бути декорований вежею, чи еркером. Будинок двоповерховий, лише кутова вежа підвищена до третього поверху, виконаний в стилі вікторіанської неоготики. Головний вхід знаходиться зі сторони бульвару Шевченко, а боковий – на вулиці Тимофіївській. Цікаво, що на кожному поверсі знаходяться вікна різних типів. На першому стандартні, на другому готичні, на третьому – склепінчасті. Фасад прикрашають пілястри, що завершуються невеличкими вежами.
Феліція Адамівна недовго господарювала в своєму замку. Вже через 5 років, після смерті чоловіка, вона продала будинок корнету Івану Миколайовичу Терещенко. Він був старшим сином цукорного короля Києва, мецената Миколи Терещенко. Іван, якому на той час було 25 років, закохався в дочку військового Єлизавету Саранчову. Молодий, багатий, з маєтком в центрі міста, він посватався до батька коханої. Та той відповів, що весілля буде лише тоді, як випаде сніг. Іван не довго думаючи засипав цукром всю вулицю, яка вела до будинку Єлизавети. Наречена була щаслива, проте батько юнака розлютився. В традиціях родини, більшість прибутку слід було віддавати на благодійність і такий марнотратний вчинок сина розлютив Миколу. Підкоряючись волі батька, Іван покинув полк та поїхав до Європи, де захопився мистецтвом. До речі, колекціонер Третьяков називав його своїм конкурентом. Проте почуття молодих витримали перевірку часом та розлукою, весілля все ж відбулось, і родина щасливо зажила у маєтку.
В будинку була зібрана велика колекція витворів мистецтва. Там були малюнки Федотова, роботи В. Верещагіна, М. Врубеля, Л. Жемчужнікова. Після смерті Івана Миколайовича, Єлизавета та син Михайло продовжували поповнювати колекцію.
В 1917 році маєток був націоналізований, всі члени родини на той час знаходились закордоном. А всі витвори мистецтва знесли в дві кімнати, та на горище. Під час артобстрілу Києва в 1918 році більша частина колекції була знищена. А нечисленні залишки нині зберігаються в Київському музеї російського мистецтва.
Будинок передали під потреби Генерального секретаріату шляхів сполучення Центральної ради. Пізніше саме в цьому будинку УНР вирішила протистояти гетьманству Скоропадського та боротись за незалежність.
Сьогодні в будинку знаходиться Управління віз та реєстрацій, а у дворі – юридична консультація та районний центр зайнятості.
Автор: Марина Пєтушкова
для Київ Інформ
